Місто. Центральна його площа.
Звичайне йшло мирне життя.
Майже нічого не казало,
Що десь в країні йде війна.
Сонце. Ранок у день відходив.
Йшло свято першого причастя.
Збуджені діти і батьки.
Літало поруч з ними щастя.
Група військових, їх автобус.
В ньому музичні інструменти.
Звичайна справа, бо в суботу
На площі можуть йти концерти.
Хтось площею по справах йшов,
Хтось там гуляв, просто стояв.
По магазинах хтось ходив,
Хтось голубів там годував.
Площа тонула в різних звуках –
Гомін дітей, говір дорослих,
Весела музика десь грала…
Взагалі мирна обстановка…
Та раптом звуки надломилися.
І завмерло все навкруги….
На площу винесли труну,
А в ній загиблий командир…
То нерозумному здається,
Що в Україні є міста,
Куди б жорстокою ступнею
Не завітала би війна.
То виносили не труну –
Війни осколок виносили.
Який вражає біллю місто,
В якому не було обстрілів.
Ніхто не з ким не домовлявся,
Та площа встала на коліна.
Горе на площу завітало
Й сльози на очі накотило.
І стало миттю зрозуміло,
Навіщо були інструменти.
Заграла інша музика,
Не буде тут концертів.
Все виглядало начебто
На площу винесли святого –
Усі стояли на колінах,
Молились й поклонялись Б-гу.
Кожний, на площі хто стояв,
Здавалось, прощення просив
В того, хто за своє життя
У смерті інших відкупив.
На думку йшлось біблейське щось
З спокутою Христа –
В труні той, хто заради інших
Віддав своє життя.
Військові, як апостоли,
На поховання там чекали.
І всі, хто розумів, що сталось,
Голови з вдячністю вклоняли.
Всі на відспівування встали.
Спів голосно звучав
Від кожного, хто на тій площі
У той момент стояв.
Труну прощатись не відкрили
(Були на то причини!),
Наче боялись, що воскресне,
І зможе улетіти.
Труну відвозити почали.
Знов площа на колінах.
Здавлене горло, сльози
Знов всіх там полонили.
Закінчилось все. Відвезли.
Мов магія пропала.
З того, на чому зупинились,
Справи свої почали.
Хтось площею просто пішов,
Почав знов хтось гуляти,
І магазини знов ожили,
Продовжив хтось стояти.
Дитячий і дорослий гомін.
Голуби знову їли.
І потягнувся площею
Чарівний запах миру…
І з площі той уходив біль.
Його там поділили.
Той біль, який героя вбив,
Хто був там, уносили.
Поділений не може вбити,
Не забере життя,
Але він безперечно вплине
На міста майбуття…
29-05-2023
Е.В. Рей
