Сумно би жилось дитині на Говерлі навіть нині. Там, неначе в Антарктиді.
А у баби вже тепліше, й набагато веселіше. А батьки лише казали: “Переїдемо до баби.” Вони не соромлячись брехали.
Але дитина була не проста. У Болгарії була, в Греції, та й не сама, Америка 12 годин перельоту. У Європу також можна, чому б і ні – всього ж на трошки.
Але було таке місце, де котре вам дуже часто сниться. Її хотілось як ніколи до бабусі зирнуть оком. Це бабусі хата цегляна, помальована, чудна. Але все ж, то рідний дім, як мама рідна. Не забудеш, не здаси, всім хороше розкажи
Тимків Ілля
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
