Вона чекала з війни,
Де вітер носив жалобу,
Де кулі рвали сни,
А час стискав їй спробу.
Вона світила вікном,
Молилась за ним щовечора,
І снилась йому з теплом —
Як дім, де любов не преречена.
Вона пекла хліб святий,
Коли приходили звістки,
І шепотіла: “Живий…” —
Хоч біль викручував кістки.
А потім — лист без слів,
Лиш номер частини й дата…
Вона чекала… Тисячі днів:
Він знов повернеться, засватає.
І навіть коли весна
Розквітла без нього — стиха,
Вона все стоїть одна,
І шепче: “Мій… ще диха…”
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
