Не чекаю дарунків від долі,
Не кохаюсь у мріях давно,
Відцвіли край дороги тополі,
Заросло бур’янами село.
Береги верболозом покрились,
Не ховається хвиля в пісок,
Горобцями думки розлетілись,
Щебіт кличе у мамин садок.
Дощем стріха, неначе,
сплакнула,
Зняло крик вороння угорі,
Сквозняком в очі хата війнула,
Тихо скрипнули двері старі.
Все сумую, не мама, то й добре,
Нехай втрата одне серце рве,
У думках бачу,в снах усе вкотре,
Зве минуле, за руку бере.
Тихо хвилі на берег кидались,
В незабудки лилИсь голубі,
Щебетали думки, посміхались
Ледь заплакані очі мої.
За селом все сумую, за полем,
Всьому шану і річці віддам,
Берегам і високим тополям,
І воронам, і тим горобцям.
02.08.2025.
Ганна Зубко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
