Всі думають, що я залізна
Все витримаю, все стерплю.
А я в житті буваю різна
Як розізлюся,- все трощу.
Буває так, що сил немає,
Та що потрібно,- все зроблю,
Буває так що серце крає,-
Зціпивши зуби потерплю.
Колись, себе я пожалію
Всплакну і сльози проковтну
І відчуваю, що старію,
Та інколи таке утну,!
І знаю, що я не залізна
І міць не та, не ті роки.
Слабкою хочеться побути,
Та не судилося поки.
Світлана Сомош
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
