Відпусти мене, сум, відпусти!
Не зосталось вже сил горювати.
Від дітей нишком сльози ховати!
І в рядки свої риму плести…
Відпусти мене, сум, і прости!
Відпусти мене, біль, я прошу!
Бо таблеток від тебе немає,
Бо скорбота моя не стихає!
А я досі пишу і пишу…
Наче кожному щось розкажу.
Не наспівую більше пісні-
На весь світ вже не можу кричати!
І ридати! І знову ховати
Мою душу у кожній труні…
Як зіграти на рваній струні?
Відпусти мене, жаль, відпусти…
Дай зрадіти і небу і сонцю,
Без тривоги дивитись в віконце
На дерева, поля. Не хрести…
Відпусти мене, жаль, відпусти!
Боже мій, Україну спаси!!!
Олена Каліман
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
