На мить війна стихає вдалині,
Дорога додому, як сон наяву.
Втомлені руки стискають рідні,
І серце б’ється: “Я знову живу”.
На вокзалі обійми, сльози в очах,
Тепло материнське, співають птахи.
Кохана зустрічає з весною в руках,
Тут забуваєш про біль і страхи.
Усі ці дні —- як подарунок небес,
Смак хліба домашнього, чай на столі.
Розмови про все, до життя інтерес
Та мрії про мир на рідній землі.
Лиш час летить, мов вітер у полі,
І знову прощання стискає груди.
Та знає солдат: у кожній долі
Надія живе, поки вірять люди.
І знов у дорогу, туди де війна,
Де побратими чекають плеча.
Відпустка коротка, але вона
Як промінь тепла у буднях меча.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
