Відчахнута гілка.
Вона не цвіте.
Лише на стовбурі
ледь помітний слід
від краплини-сльози соку.
То кров душі і крик відчайдушного болю
несе в собі розраду і смертельну хворобу серця.
Болить?
Так?
Ні …
Цвіт зів’яв.
І на опалім листі
відчахнута гілка,
спочиваючи,
доживає життя.
27.08.1997 ©Ірина Вірна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
