Війна дала про себе знати: Тиша нічна — неначе гроза, Сон опустився на рідні ліса… 24 лютого — спокій і сни, Але вже несуться злії вогні. Росії не спиться — прийшли убивати, Нашу країну в вогні потопати. Гримить навкруги: знову й знову Спокою вже не знайти нікому Пекло зійшло на східні міста, Діти ридають, мати пуста… Азовсталь — до кінця, до межі, Там, де герої — міцні, як ножі. Бетон не витримав, люди — змогли, В темних укриттях серця їх цвіли. Без світла, без води, без тепла — Трималась надія, жива і мала. Та крізь попіл росте, як гроза Наша країна — міцна і свята
Віталіна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
