Звалилась горем всім на плечі,
Така мерзенна і страшна,
Сон ночі десь і плач малечі
В руїни кинула вона.
Гуде війна над головою,
Руйнує все, вбива життя,
Ракет тих рештки, що як гною,
Прийма з огидою земля.
Не колосяться там вже ниви,
Червоним болем мак цвіте,
Димлять пожежі, чорні вирви —
Страшне видовище, сумне.
Війну спинити дасть Бог сили,
В своїм вогні згорить вона,
Надію, віру не згубили,
Буде ще мирною весна.
26.07.2025.
Ганна Зубко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
