Він друга мав – кота рудого,
Ділив з ним ліжко і харчі.
І в бліндажі один другого
Узимку гріли уночі.
І спілкувались і раділи,
Що пролетіло мимо них.
І ворогів без жалю били,
І рятували всіх своїх.
А потім закурив цигарку,
Мовчав, хоч сльози у очах…
А кіт рудий, мов та вівчарка,
Все розумів. І з ним мовчав.
Він мав сім’ю – братів багато,
Сестер. І навіть командир
Був не начальником, а татом,
Вчив шанувати дружбу й мир.
Поетом був. І свої вірші
Писав про все, що навкруги-
Про птаха в небі і про вишню,
Яку спалили вороги…
І поважав і батька й матір,
І Україну так любив,
Що коли трапилось нещастя,
Пішов і Неньку боронив!
Він плани мав – прожити довго
І написати ЇЙ вірші…
Ще друга мав – кота рудого.
З ним і загинув в бліндажі…
Олена Каліман
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
