Вірші з окопу

Зростають троянди в неволі,
На вигляд красиві й стрункі.
А в руки потрібно їх брать обережно,
Бо мають колючі шипи.

Зростає в неволі оця красота,
Хватає тепла їм і світла хватає,
Й ситого під корнем ґрунта.

А ми волошки польові,
Зростаєм в чистім полі.
А ми волошки польові,
Ми прагнемо до волі!

Нас напувають небеса,
Колише вітер колискову.
А сонце нас відігріва,
Ми мову чуєм колоскову.

Шепочуть в полі колоски,
Ведуть свою розмову.
А ми волошки польові,
Зростаєм в чистім полі.
А ми волошки польові,
Ми прагнемо до волі!

27.08.2024

**************************************

Настане ранок,
Спочатку кава, потім вже сніданок.
А попереду чекає знову день.
Здобутки наші, наче вже й позаду.
Не думай так, даю тобі пораду.

Здобутків тих, то наче вже й немало.
Але життя іде, й не все ми в кошики зібрали.
Ще попереду найяскравіша мить,
Й вогонь в серцях горить, не мерехтить.
Потрібно зараз мудро жить,
Щоб той вогонь не погасить.

Роки — це скарб, й не пройдений це шлях.
А головне — це те, що носим ми в серцях.

**************************************

На ноги ставши, твердо іду немов лечу,
До дерева пізнання,
Плодів солодких й гірких наїмся досхочу.

І знову у дорозі іду немов лечу,
До озера кохання,
Я в озері кохання скупаюсь досхочу.
А далі вже повільно, піду, не полечу,
До джерела, що сили дасть й здоровʼя,
Й напʼюся досхочу.

**************************************

Коли на ноги твердо став,
То Бог хреста мені надав.
Й поніс його своїм шляхом,
Але ж коли ставало тяжко,
Мав гріх хреста з себе скидав.

Й до прірви йшов, та бачив там,
Що хрест покинутий в дорозі,
Містком би став.
І прірву тую з хрестом я подолати в змозі.
Вертавсь назад, хреста я брав,
До прірви йшов, її долав.

До вас звертаюсь, мої сестри й браття:
Хрест не кидайте!
Бо на ньому ж святе розп’яття.
Якого б розміру не був,
Як тяжко б його не нести.

Але покинувши його, хреста святого,
Ту прірву вам не перейти.

26.08.2024

**************************************

Шляхи на світі різні є:
Тернисті, срібні й золоті.
Терпіння май, якщо ж тобі
Тернистим випало пройти.

Все може трапитись в житті.
Тернистий шлях, так, він важкий.
Але по ньому треба йти,
Та не втрачати своїх мрій.

Є край йому, та як дійдеш,
Не втратиш ти своїх надій!
Скінчиться шлях тернистий твій,
А ти не втратив мрій й надій.

За ним проляжуть, срібні й золоті.
Трапляється й таке в житті.

26.10.2024

**************************************

Бо у хмільному ти угарі,
Все підміняєш поняття.
Тоді кохання не буває,
І це показує життя.

Коли ж то очі захмеліли,
Та у очах стоїть туман.
Маленький вогник там жевріє,
То не кохання, то обман.

На ранок з п’яного угару,
Тіло обм’якше важко шевелить.
Та пересохли горло й губи,
І так голівонька болить.

Але як висновок не зробиш,
Назад не буде вороття.
А на кону стоїть питання:
Ціна питання — це твоє життя!

Аж коли знайдеш ти сили,
Та встанеш знову на весь зріст.
Тоді знайдеш своє кохання,
Тоді ти гордо і щасливо
Пройдеш через Любові міст.

17.10.2024

В.Є. Панченко