До небес дотягнуся я рукою
І мрію дожену думкою прудкою.
Розумію я, розумію, повно тут суму і горя,
Але ж людина може уявити той шум синього моря.
Ті білі хмаринки на небі,
Що маленькі, і гарні, й веселі,
Блакитну річку, жовте поле…
У моїх руках ти, воле!
Відчую цей незабутній дух свободи.
Не треба мені ні грошей, ні вроди.
Бо фантазія окриляє
Та душу й серце мені зігріває!
Хозяїнова Софія Володимирівна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
