Небо над селом, як синя чаша
І найгустіший в світі зорепад,
Я пам’ятаю хату нашу
Старий горіх, сливовий сад…
Зараз на чужині далекій
В світлих фарбах уявляю дім,
Дивлюсь, як сумно лелеки
Пролітають в небі голубі.
Я вернусь, коли крона горіха
Знову пишне травнем зацвіте,
І буде в хаті нашій стільки сміху,
Що аж засміється сонце золоте…
Лана Дармограй
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
