Вірш

В тумані осені сумної
Весни бачу я прибій,
Похилих сосен, зелень хвої
Лишились в пам’яті моїй
І грім оркестру під соснами,
Що його завела гроза,
Прощалося кохання з нами,
По щоці моїй сповзла сльоза.
Ми втратили одне одного
В цвітінні ранньої весни
І залишились після того
Короткі мрії, рідше-сни. Ще раз прийми моє признання-
Слово сказане в тиші,
Як залапізнілеє кохання,
Як долі плач, як крик душі
Лана Дармограй