Вірш

Дві берізки
Давно я вже не згадую нікого,
Мене думки самі несуть, як журавлі,
Де дві берізки з кореня одного
Ростуть за школою в селі...
Багато що забулося з тих днів
Та пам'ятаю ті хвилини,
Коли посміхнулися мені
Очі сусідського хлопчини...
Дитячих мрій пройшла пора,
А образ той у серці єдиний
І погляд, що мов плуг поорав
Юного серця цілини.
І лиш як свідки часу того
Все частіше приходять в сни мої
Дві берізки з кореня одного,
Що ростуть за школою в селі.