Вісім на два
Ніби приклад,
Ніби число,
Ніби любов.
Вісім на два — стільки пар очей,
Вісім на два — стільки пар губ.
А зачарований лиш в одні оченята,
Зачарований лиш в одні вуста.
Людство мине,
І скрипаль помре,
Смичок зламається,
Скрипка розпадеться.
Прийде ще одна весна,
Народиться не одне дитя,
І вулиці чутимуть нові голоси.
Лиш серце, мов граніт,
В грудях битиметься повік,
А в нім — ми.
Навіщо те пекло, якщо в нім нема тебе?
Навіщо інші, якщо люблю свою маленьку Я?
І тих драм не потрібно,
Якщо в них не ми.
Людство таке дивне, що біжи та кричи.
Та заради любові подивіться —
Сенс завжди є жити,
Якщо в житті є ціль.
Без цілей ми — мішень долі,
Без мрій ми не люди.
Людина лиш тоді людина,
Коли розуміє, заради чого
Встає зранку з ліжка.
Лиш тоді, коли вона бодай щось любить —
Сонце, чи фільми, чи людей.
Не дарма Курбас із кулею в серці жив,
Чогось він її любив.
03.03.2025
Грішна душа
Грішна душа
