Був далеко, вже дихає в спину,
По калюжі пробігся ривком,
Хитнув ніжно тонку горобину
Та по хвилях пішов гопаком.
Так, як вітер, ніхто не обійме,
Не приверне увагу в свій бік,
ПелюсткАми до ніг миттю кине,
Сміх підхопить, і щебет, і крик.
Піднесе запах квітів до вікон,
Розтрясе листя поміж трави,
Невідомо який він за віком,
Бо безликий, нема бороди.
22.08.2025.
Ганна Зубко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
