В мене був дідусь — він є у мене в серці.
Я його любила й досі ще люблю.
Він як сонечко серед чорних хмар.
Я мрію, щоб явився він у сні, але, мабуть, я не заслужила.
Я б йому сказала: «Ви найкращий у світі!»
Він далеко, я не зможу його побачити
й прийти на могилку.
Але ж він у серці — це правда.
Такої людини нема більш ніде на білому світі.
Нема більш тієї усмішки… Немає.
Вибачте, дідусю, що не приділяли уваги,
кудись постійно бігали, казала: «Немає часу…»
Зрозуміли вже пізно, коли вже втратили.
Марія
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
