Коли ти дивишся на небо, що хмарами затягнуте.
Ти пам'ятай слова полеглого Героя,
Що страху в очі дивлячись, не побоявся,
Піти під дуло пістолету.
А ти сидиш оце в теплі, і важко ту так кнопку вже нажати.
Там лише один доторк, один підпис, і ти хоть частинку віддаси поваги їм.
Але це ж так важко???
Чого про це повинні всі прохати!!!
Цк ж повинно бути у крові!!!
Це те про що ми не повинні забуватии, це вартує усіх заслуг і слів.
Але тобі ж так важко нажати кнопку "підписатись"
Бо ти в теплі, і світло є, і є зв'язок та інтернет,
Але в душі у тебе пустота і вирва.
Ти живеш, бо вони там, вже під землею.
Вони також хотіли жити, і будуть в кожном серці серед нас.
Вони померли лише тілом, душею прагнуть боротьби.
Тому живіть, голосуйте і пам'ятайте назавжди.
Герої не вмирають, Герої серед нас.
Olegovna
