Гнітюча тиша

Вечір наступає,тиша навкруги, спів пташиний затихає,світять зірочки, людям підморгаючи,ніби залюбки, з місяцем іграючи і дають краси. Світло вимикається,темрява густа, в душі закрадається лихая іскра. І пронзає тіло-лине молитва, господи помилуй,омени біда. Молимось і просимо,щоб простив гріхи, хочемо ще жити,нас не накажи. Людство просить-змилуйся,прогони страхи, ніч пошли нам тихую,діток збережи. Днями і ночами ворог направляє, вибухи безжальні до кімнат пускає. Шостий місяць людство спати не лягає, ховається між стінами,діток захищає. Зупини ці вбивства,звірство накажи,заліта той ,,смерч ” до нас і трощить все знизу-догори. Покажи,що є ти-нам ти докажи, що слова ти чуєш,наші молитви. Хай співають пташки,хай буя краса, хай сміються діти-троять голоса. Ангела хранителя пошліть нам небеса, хай укриє крилами і нас всіх спаса.
Тетяна Лазарєва