Наша бабуся , завжди говорила,
Що найстрашніше в світі, то війна,
Вона все згадувала , все розповідала,-
Страшніше ніж війна – нема.
Вони пережили війну, пережили і голод,
І завжди залишалися людьми,
А ми? Все є, але війна накрила мрію,
А ми ще й наче не жили…
Можливо доживем і ми до миру,
Щоб знов радіти, мріяти щоб знов.
Щоби побачити блакитне мирне небо,
Та кущ калини розквітав щоб під вікном .
Радіти хочеться і дітям і онукам .
Радіти кожному новому дню,
А так, рашисти нищать нашу землю,суки
І віру убивають на "корню"…
29.05.2025
Оксана Колесникова
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
