Говорять, що життя – це гра,
А ми всі нібито актори,
І кожний має амплуа,
Яке тримає наче шори:
Ти злодій, значить укради,
Коханець – бігай по коханках,
Добряк, тоді добро твори,
Пияк – напийся спозаранку.
Ти трудоголік, то працюй
З світанку самого до ночі,
А ледацюга – байдикуй,
Адже ти бити їх охочий.
Картяр, то значить банк знімай,
Герой – на подвиги збирайся,
А шибеник – розваг шукай,
Гріхи творить не зарікайся.
Та у житті так не завжди :
Герой задвірками йде часом,
Тікає далі від біди,
Біжить із боягузом разом.
Завуальовано усе,
Життя шаради підкидає.
Дивись – коханець чийсь іде,
Міцну сім`ю, двох діток має.
Метнувся шибеник в вогонь,
Бабусю з пекла рятувати.
А де ж подівся наш герой?
Удалині мелькнули п`яти.
А ледацюга, хто ж це зна?
Можливо, переверне гори.
Говорять, що життя – це гра,
А люди, нібито актори…
Світлана Сомош
