Голубить вітер й сонця погляд,
МилУють сині небеса,
Похилі верби шепчуть поряд,
Край безголосого струмка.
Стрибали промені між трави,
Злегка торкаючись гілОк,
Ховались хвилі під кущами,
Ніжно цілуючи пісок.
ВплелАсь ожина
в криву стежку,
До посивілих полинів,
Повиснув хміль,
немов сережки,
Що лізти вгору захотів.
Злітали чаплі, чайки білі,
Від гаю чулося “ку-ку”,
Звивалась стежка, бігла далі
Між споришами й по піску.
04.08.2025.
Ганна Зубко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
