Гроші лише інструмент.

‎Ми женемось за ними щоденно,
‎Наче сонце, став нам капітал.
‎Та чи чує хтось серце невтомне,
‎Коли гроші у руки узяв.
‎
‎Гроші стали як лезо двосічне,
‎Вони ріжуть і ділять життя.
‎Ти купуєш комфорт, та не вічність,
‎Все залишиш, що щастям вважав.
‎
‎Ми міняємо час на папери,
‎Свої сни, на нулі у рядках.
‎Та не бачимо зовсім як швидко,
‎Зросла жадібність в наших серцях.
‎
‎І юність кладем під заставу,
‎За блиск, що зникає як дим.
‎Та лиш миті у тиші – то розкіш,
‎Зрозумів я, як трохи прожив.
‎
‎У світі де все в підрахунках,
‎Любов лиш не має ціни.
‎Бо серце не банк, не рахунок,
‎А сад для живої весни.
‎
‎Сльози щастя не купиш за гроші,
‎І за золото щирість людську.
‎Бо радість приходить не в цифрах,
‎А у тому з ким йдеш по життю.
‎
‎Гроші можуть житло збудувати,
‎Та не створять душевне тепло.
‎Вони можуть і крила зламати,
‎І з небес опустити на дно.
‎
‎Гроші лиш інструмент і не більше,
‎Біг за ними омана життя,
‎Їх у світі усіх не заробиш,
‎В цих словах уся правда буття.
‎
‎Мрії про нескінченні багатства,
‎Не більше ніж тінь у вікні.
‎І як швидше прийде це зізнання,
‎Швидше знайде той світло в собі.
‎