Гуде вітер, веде все розмову,
На воді залишаючи слід,
Бреду стежкою знову і знову
Повз болота, минаючи брід.
Пахне осінню дощ,
пада в жменю,
В пожовтілий, старий верболіз,
Вниз стіка по багряному хмелю,
Що на стовбурі густо повис.
Сумно, пусто, ніде ні пташини,
Поміж вітру, край хвилі одна,
Не втихали,з дощем говорили,
Мовчки слухала, наче німа.
17.09.2025.
Ганна Зубко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
