Частина 1: — покарані Богами
Згасає ніч, як давній гріх,
І місяць тане в тихій змові.
В мені — лиш подих тих пісень,
Що я колись спалив у слові.
У лісі спогадів блукаю,
Між крон, де вітер стелить сни.
Не видно зір, не видно раю —
Лиш шепіт згаслої весни.
Там дні злітали із птахами
У вирій наших почуттів,
Коли навзаєм дарували
Собі ті дотики легкі.
Туман зповз вниз — і все темніше,
Я знов у споминах тону.
Як наші тіні в тім тумані
Зливались в тишу й вдалину.
Палали полум’ям серця — аж небеса розчервонілись.
Дивились, заздрили Боги,
Як ми без сорому любились.
Де поцілунків повний гай,
Довкола озера обіймів,
Де вільне поле всіх бажань,
І степ, що приховав невинність.
Дивились, заздрили Боги,
Дивились, заздрили та злились.
Як можуть люди так любить?
Що аж під ними розгорілось!!!
Та ось, у лісі я один,
Миную сосни, яблуні, тополі.
І час густий, мов гіркий мед,
Стікає повз — і я в його неволі.
—
Частина 2: Не спи, душе
Палає ніч, мов спомин тіл,
І сріблом місяць тихо тліє.
В мені — лиш вітер, дикий, злий,
Що серце льодом холодіє.
Я йду крізь попіл давніх снів,
Де тіні п’ють розбиті зорі.
І чую — час, мов хижий спів,
Шепоче правду без покори.
Не спи, душе! Не згасни враз!
В імлі ще полум’я тремтіє.
Неси ті спогади крізь час —
На той вогонь, що ще жевріє.
Не спи, душе, вже розквітай!
Від полум’я тікають тіні,
І жаром тліючих бажань —
Засяють зорями надії.
—
Частина 3: Полум’я над Олімпом
Упав на землю тихий крик —
З небес зірвавсь мій вічний спомин.
Вогонь, що спав у глибині,
Зійшов на світ — і став громовим.
Я чув, як тліли небеса,
Як час розплавлювався в світлі.
У грудях — пекло і роса,
Моя душа палає вітром.
Згорає страх. І я іду —
Крізь тьму богів, крізь їхні храми.
Мій шлях — це попіл і гроза,
Що все змиває між світами.
Ударом блиску — Бог упав,
І світ розколотий на двоє.
Їх трон палає, в їхніх очах
Моє ім’я — вогонь і зброя.
І Бог зітхнув востанній раз,
І Час застиг над світом в жарі.
Олімп тріщить — скорботні храми
Лежать під згаслими слідами.
Крізь бурю, пил і спів
На верхів’ї тіней Олімпу
Вона стоїть, в очах — мій спів,
Моє кохання та спасіння.
Цимбалюк Валерій Олегович
