ДВА РОКИ ТОМУ… ВИБУХИ Й СВІТАНОК
Два ро́ки то́му в вибухах світанок,
Хоч загало́м війна вже десять літ,
Є незабутнім той лютневий ранок,
Та очі не відкрив і досі світ.
По всій країні вибухи лунали,
Ракети, бомби, вражі літаки,
Сміття убивче орки направляли,
Біда прийшла з рашистської руки́.
Здригатись стала наша вся землиця,
Рікою потекла кров по землі́,
В диму́ й вогні впинилася світлиця,
Вбивати стали кляті москалі.
Летів ворожий мотлох в Україну,
Не знали куди бігти й що робить,
А ворог в нас почав робить руїну,
Й зробилась рана, яка всіх болить.
Четверта сорок… Вибухи, атаки,
По всій країні стала литись кров,
Повномасштабно вдерся посіпака,
Зі смертю в Україну він прийшов.
Вкраїна вся у вибухах скупалась,
Сирени, вирви, за́брані життя,
І кожному ця мить закарбувалась,
Й ніко́ли це не пі́де в забуття.
24.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1006692
