Де серце вміє жити

Я йду крізь дні, немов крізь тишу,
Та тільки серце — не мовчить.
Ти — мій єдиний подих свіжий,
Ти — світло, що в мені горить.

Я не шукав у слові казки,
Не кликав долю навмання,
Але твій погляд, теплий, ясний,
Став раптом сенсом мого дня.

Мене тримають твої руки,
У них — спасіння від тривог.
І навіть відстань, навіть муки
Не зможуть перейти цей крок.

Ти — наче музика без краю,
Що в моїх жилах проросте.
Я кожну радість розділяю
І кожен сум в тобі знайде.

Твоє ім’я шепоче вітер,
Його не втримати нікому.
Воно живе у кожнім світанні,
Воно звучить, коли я вдома.

Ти — мій світанок і молитва,
Ти — моя тиша й мій політ.
З тобою серце вміє жити,
З тобою весь багатший світ.

І якби завтра згасли зорі,
Земля забула би весну, —
Я все одно знайшов би спосіб
Сказати знов: тебе люблю.
LikoDan