Дивне побачення

Банка. Кришка. Небо. Зорі.
Дивне побачення, а очі такі ж казкові.
Ти-мавка, чи знову хтось ворожий тут?
Мені б так відчути смак твоїх губ.

Банка.Кришка. Життя іде.
Час іде, а ми на місті не стоїм- ідем.
Сотні злив, зі мною мости.
Пробач мені, друже, не можу дружби вберегти.

Очі тонуть в омуті ночі.
Ти зупинись, почекай- ти не хочеш.
Розмовляю з тобою на одній мові.
Хто ти така? – А очі такі ж казкові.

Сонце, небо, дим- дмухни.
Ти відчуєш смак зливи.
Замість мене- інша тінь.
Мене непокоїть те, що поки ти спиш: вона з ним.

Банка.Кришка. Дім стоїть.
Тепла хвиля миготить.
Завтра зникну чи сьогодні?
Не згадаєш мене ти.
Богданович Валерія