Якось в день, коли дощило
І небо сірим все закрило
Щоб в самоті не сумувати
То я рішив помалювати
Взяв олівець, та лист паперу
Створив затишну атмосферу
Й побачив образ в цей момент
І відтворив я цей фрагмент
Намалював блакитні очі
Два ясні вогники дівочі
Які мене у ту ж хвилину
Зачарували мов дитину
Добавив носик та вуста
Й дівчина дивиться з листа
Останній штрих я наложив
І ніби образ цей ожив
Поставив в раму героїню
Повісив образ цей на стіну
І згодом сам дістав я шок
В який би не пішов куток
Дівчина всякою ціною
Всюди дивиться за мною
Зі мною погляд ніби грає
І нізащо не відпускає
В ці очі через почуття
Я мов втілив у них життя
Як кажуть: я домалювався
У власний витвір і закохався
Ігор Лівак
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
