Доки живемо на благословенній землі

Несподівані життєві дороги, звивисті стежини
Нас таємниче щомиті по світу ведуть
В рідні краї чи в незвідані, далекі чужини.
Кожному випадає свій, дарований небесами, путь.

Певний час, відміряний нам саме тут, живемо.
Ми - причетні до цих, а не інших місць і подій.
Чи єдино вірною дорогою завжди йдемо,
Залежить від духовного стрижня, цінностей, дій.

Варто встигнути зробити все, побувати всюди.
Це - єдино можливий на землі людський шанс.
Напевно, в дорозі стрічаються ті люди,
Яких доля дає нам, як доленосний аванс.

Від нас залежить, що в житті далі буде.
Чи ж будемо щасливі разом ми чи ні?
Справжнє щастя з кимось прибуде, з кимось - й останнє відбуде.
Що за стрімким поворотом у непроглядній далині?

Яким буде наше ставлення до батьків, як дітей?
Які цінності прищепимо своїм нащадкам з колиски?
Чи вирвуться на волю незабутні почуття з грудей?
Що залишиться в душі - кохання чи його відголоски?

Ким ми будемо для рідних, для отчого краю?
Чи станемо Синами й Доньками для України?
Підставимо їй плече чи "наша хата - скраю"
В боротьбі за незалежність від московщини?

Чи залишимо за собою добрий слід у цьому світі,
Чи розтопимось в ньому, як крижина в морі?
Чи згадають нас, як Народ, у бурхливому Всесвіті?
Як проживемо життя: в парі чи в самотності, в радості чи в горі?

Доки живемо на благословенній землі, можемо все -
Бути Нацією, Людьми, дарувати любов і щастя.
Прийде час і стрімка течія нас, як осінній лист, віднесе.
Навіки втратимо під ногами життєдайне земне опертя.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко