І той перон , і день осінній,
я запам'ятаю на завжди…
Вона стояла на пероні,-
як силует безмежної краси.
Там вперше зазирнув у її очі,
ті карі очі, що сяяли як зорі у ночі.
Вона стояла на пероні,-
як силует безмежної краси.
І вітер розвивав її волосся,
мов золото осінньої листви.
Це час коли я закохався,
у час осінньої пори…
Там був і перший поцілунок,
і перший дотик до руки.
У серці почуття кохання,
а на душі тепло осінньої пори…
Едуард Верещак
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
