Кожен поважаючи й себе поет оспівує кохання,
Високе почуття, яке не всяк спроможний укусити
Розповіда за прояви свого нестерпного бажання:
Схопити міцно і ніколи більш не відпустити.
"О юна панно, наділена неописа́нною красою
Без вас сумує серце залежнеє моє,
Я існувати зможу лиш з єдиною тобою
Ти одне, що в моїм світі є."
Тут у менестреля два шляхи
В залежності, що скаже сеньйорита:
Або любов через віки,
Або журба у темінь оповита
Якщо від донни чути слово "Так!"
Піїт завершує творити,
Він одягає білий фрак
І починає в щасті з нею жити.
Якщо ж лунає фраза "Ні! Нізащо!"
Римач продовжує своє страждання,
Хоча інколи й не розуміє ,нащо
Із цього бард черпа своє натхнення.
Повішаний414
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
