Що трапилося, люди, в цьому світі,
Чому творити не бояться зла,
Чому ані дорослі, ані діти
Не відкривають душу для тепла?
Все те, що цінували споконвіку,
Тепер вважають слабкістю усі,
І кожному дають тепер оцінку
По кількості грошей у гаманці.
По розуму колись людей цінили,
Але не в тренді зараз цей підхід,
Тепер, чим більше ви в житті грішили,
Тим вище в ієрархії ваш зліт.
Колись людей лякали просто пеклом,
Не будеш праведником – попадеш туди,
Не скористаєшся якщо своїм моментом,
Тоді не плач, не скигли, не зуди!
Людей багато тих, що на гріх ласі,
Їх з кожним днем все більше, без числа,
Дорога в рай сьогодні не на часі,
Вона давно травою заросла.
Віктор Мартинов
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
