Дощеві хмари б’ють у підвіконня
А я сиджу і думаю про те
Як у дитинстві бачив на долоні
Життя таке безмежне і легке
Але пройшла безмежна кількість часу
З тих безтурботних літ удалечі
Коли малим стрибав в калюжах босим
Після дощу у діда в обісці.
Вдихали ми повітря на всі груди
Трясли черешні і шовковиці гуртом
Це літом, а бувало в кіці грудня
Колядувать ходили всім селом
Люблю ці згадки і роки приємні
Як райдугу душевного буття
І в нинішні тяжкі часи буденні
Ці спогади штовхають у життя…
Максим Поліщук
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
