Дощ куйовдить вулиці сірі,
Крапля біжить — мов вік людський.
Перша зродилась, друга — в безмірі,
Третя згубилась в шумі гірськім.
Капля по каплі — то доля ходить,
То час спливає, як річка з гір.
Одна зникає — і світ охолоне,
А інша зродиться знов, як вир.
Я при вікні — і серце лагідне,
Смуток розвіявсь, мов тінь стара.
Дощ мені — пісня, дощ мені — правда,
В ньому і тьма, і життя ігра.
Доля людськая — лиш крапля в морі:
Зродилась, впала — й нема сліди.
А дощ шумить у сивім просторі,
Наче віки у нічній воді
Іванюк Артем
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
