Минає день —
і ніч приходить,
несе у зморених руках
усе, що
він не зміг узгодить,
усе, що тягнеться в віках.
Всі іграшки, і всі спокуси,
коханий шепіт у тиші…
І рветься нитка —
впали буси,
і вже не можеш їх знайти.
А сни, як ріки, тихо линуть,
вплітають світло у пітьму.
І світ стоїть —
а серце гине
від тиші, схожої на гру.
Андрій
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
