Сидиш, буває, з кавою на ґанку,
Спостерігаєш за цвіріньканням пташок,
Та раптом відставляєш філіжанку ,
Затримуючи подих і ковток.
Кудись майнула думка- невидимка,
Така яскрава, радісна, стрімка,
Легенька і пухка, немов пір’їнка…
Зависла на секунду і втекла.
Ти простягаєш до небес долоні,
Щоб упіймати утікачку там,
А потім притискаєш їх до скроні,
Щоби не дати вирватись мізкам.
Нічого не знайшовши, видихаєш,
І усмішка блукає на вустах,
Ту думку не впіймав, ковтаєш…
Можливо, десь проявиться
в віршах ?
A.R.*
02.07.25.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
