думки о 3й ночи

все моє життя відчувається як недописана книга,
відсутність останнього акорду на піаніно.
всюди є хтось краще, і ні, це не я.
якщо б я була музикою – це був би забутий брудний пост-панк.
кожен день ніби день сурка,
і я втомилась рахувати хвилини.
безумство – повторення незліченну кількість разів тієї самої дії.
тільки я не чекаю іншого результату,
просто запила водою всі ці втрати.
смерть не лякає мене,
мені здається — це я лякаю смерть.
якщо бог є — скажіть, навіщо це все?
їсти паски на пасху атеїсту —теж саме,
що казати тобі йти, не обертаючись.
мчусь без пасків на великій швидкості,
тільки в мене немає машини.
я не бачу нічого у снах,
я не сплю, я рахую хвилини.
рахувати їх почала наприкінці тієї зими,
і мене це не покине.
не буваю вдома, мене там не бачать.
тиняюсь на холодній слякотній вулиці,
наче не самотня, в моїх навушниках музика.
9ть моїх кроків, на 10й я впаду у прірву.
жодного від тебе — жахливий нещасний випадок.

стрингер