Між приємними думками , що завжди приходять у ввечері
Та тривожними новинами , що чекають тебе зранку
Пролягає тонка смужка очікування та віри у неможливе
Що стає моторошним двигуном нашого нового Світу
В цей момент зникає бажання дихати і сон приходить , щоб огорнути у коконі
Теплі мрії, що шепочуть слова пробачення і рештки розуму, який бореться з ними й досі
За те що мріємо , за надлюдське терпіння , за жагу до кращого та любов до мужності
За можливість написати про своє внутрішнє та слід залишити у листі не надісланому
Але ніхто вже давно ніяких листів не читає
Листи не пишуть і немає вже цих адресатів
Пошта працює як вічний двигун сам на себе
Перекладає листи від порожньої скриньки у мотлох
Тоді ж навіщо писати, якщо це ніхто не побачить
Не надішле далі та не поділиться з іншим
Не збереже у пам’яті чи навмисне загубить у часі
Хоча це можливо були найважливіші речі
Бо Слово рятує світ в якому ми народились
Дає нам сили триматися далі та й далі
Бо доки ми є, то і слово залишиться з нами
Як вірний доказ досконалості Всесвіту
Юрій
