Світає слово в серці молодому,
Де вітер все заводить ніжнії пісні.
Запал добрий і величний в віночку золотому,
Був як промінь світла в темній глушині.
Ні страх, ні біль не зломили її крила,
Бо дух – мов полум’я живе.
Вона любила край, що тим серцем гріла,
І мрія в ній – високо летить, не вмре.
Дзвеніла правда в кожному рядочку,
Як струмок чистий в горах весняних.
І плакала душа, та без сорочки
Йшла проти бур, не знаючи страхів.
Хозяїнова Софія Володимирівна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
