Діалог з татом

Якось маленька доня
Почала діалог.
На татових долонях,
Вона серед думок.
– Я хочу тату знати.
Душа в людини є?
Хотілося б пізнати
Єство усе своє.
Що вчені кажуть наші?
Початок де бере,
Куда прямує дальше?
Хіба вона помре?
– Незнаю, люба доню,
Ще вчені не дійшли.
Бог нам дарує долю,
Щоб твердо тут ішли.
Є тисячі історій,
Душа у нас жива.
Одна з таких теорій
Нагадує дива.
Що йде вона до Бога,
Якщо була свята.
– А там приходить змога
Ще раз прийти в життя?
То значить вся планета
Плека її давно,
Щоб було після смерті
Життя її дано?
– Не зовсім моя мила,
Бо різні люди є.
Залежно, що навчили,
Так кожному своє.
Хотілось пригадати
Ще версію таку,
Щоб душам не блукати
В хвилину не легку.
Залежно, як грішила
Людина за життя,
Душа, енергій сила,
В тварини йде буття.
– А як дізнатись нині
Куди вона пішла,
Якій дана тварині
Бабусина душа?
– Незнаю, моя мила,
Надіюся, що в рай.
– А ми її не з’їли?
Бігом відповідай! –
Всі думи тата вранці
В легендах і байках…
А вегетеріанці,
Стають не просто так.
31.05.2025р