Діти війни

Серед руїн, де війною залякані,
Де біль у кожнім подиху землі,
Стоять маленькі, сильні, не заплакані
Діти війни, мов пісня у імлі.

Ті очі —- небо, зранене до болю,
Ті руки —- світ, що падаює з долонь.
Та серце гріє їм нелегку долю,
Що проростає крізь війни вогонь.

Вони не граються, щасливі,
Не чути сміху в їхньому дворі.
Та мрії, щоб були живі матусі сиві,
Летять до мирних берегів зорі.

Діти війни —- то свідки часу нелегкого.
Вони, як квіти в полі, як той цвіт.
І хоч в них доля зазнає тяжкого,
Вони несуть надію в цей жорстокий світ.

Молитва їхня —- тиха і правдива,
Щоб ніч війни змінилась на світанку.
Діти війни завжди чекають дива,
І мир нехай повернеться до ранку.