Як це дивно усе й незбагненно,
Хоч живи ти не рік, а ввесь вік,
В голові буде завжди дилема,
На яку, певне, час нас прирік.
І читали історію й вчили,
Та зубрили всі дати. Чому ж
Ми зневажили діда могилу
Та тікали від правди чимдуж?
Краще мати залежність від бурі
І курити сигари щораз,
Ні ж пошити себе в соте в дурні,
Заховавшись в мовчанні з образ.
Краще криком кричати до світу,
Бути тим, хто із сотні повстав,
Щоб, вже врешті, спочив з миром дідо
І онуків туди не чекав.
29.12.2024р.
Автор: Аня Бусецька
Анна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
