З тобою було у нас всього;
І бідували і раділи.
Та ми й не знали ще того,
Як швидко ми в житті старієм…,
З тобою майже все життя,
Була любов, були і сльози,
Але немає вороття,
У ті часи де молодості роси.
Як швидко промайнув той час,
Коли кохали і були щасливі,
Тепер у всіх безсонні ночі,
І сльози горя ллє дощем, як злива.
Живем удвох. Надія лиш на себе.
Бо у дітей своє життя, турбота,
Нам треба сподіватися на себе,
Бо у дітей передусім робота.
У нас з тобою зараз цей період,
Віддати себе без останку,
Із задоволенням траву косити,
Спокійно посидіть на ганку.
Спішити більше нам не треба,
Що треба,- ми уже зробили …
Лиш тільки наші доні щастя,
У Бога ми не попросили…
07.08.2025
Оксана Колесникова
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
