Життя – це смерть і навпаки,
Хоч багато розділяють квітку на пелюстки.
Ця таїна ховалась крізь віки,
Хоч людина намагалась зняти з очей хустку.
Наше існування – суміш,
Де немає чорних, білих кольорів.
Де бродить воля незрівнянна поміж
Терени позначавших прапорівю
А висунуті ідеали – то брехня,
Як і назноганяючий страх смерті,
Що переможе в гонитві, яка не дозволя
Відверті дії, і до того ж вперті.
Я молюся, щоб усі зірвали кайдани,
Щоб переродились у величному суцвітті,
Щоб кожен дух непереможний не згубив,
Щоб було чутно шелест трав отих осінніх.
Хозяїнова Софія Володимирівна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
