Молодії літа наші
Колись вгору піднімались,
Тепер котяться згори,
Наче тії гарбузи.
Роки…Роки… Вже немало
Нам зозуля накувала.
І зогледітись не встигли –
Як промчали, десь побігли.
І серпанком легким срібним
Русу косу ви покрили,
На чолі лишили зморшку,
Молодо лиш сяють очі,
Їх ви не змогли змінити,
А ще серденько. Любити
Не втомились вони й досі,
Хоч прийшла життєва осінь.
2020 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
