Вона стоїть — у тиші, серед вітру,
Немов світанок серед землі й зірок.
В долонях — світ, у серці — тепле літо,
А кожен подих — наче сад квіточок.
Вона тримає небо над землею,
Щоб не впало зорями в димки,
І навіть коли сльози під землею —
Вона сміється, як нові квітки.
Її слова — то ніжність і відвага,
Її мовчання — сила і печаль.
Коли весь світ втрачає рівновагу,
Вона стоїть, вона опора, сталь.
І я дивлюсь: як в небі хмари тануть,
Як промінь ніжно грає на чолі…
Вона тримає небо — щоб кохали,
Щоб жили у мирі діточки малі.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
