В очах її — вогонь і криця,
У слові — сила, не сльоза.
Вона не плаче — лиш іскриться,
Коли над нею йде гроза.
Вона пройшла великі втрати,
Горіла в полум’ї щодня,
Та з попелу зуміла встати —
В душі не втратила вогня.
Її незламність — не здолати,
Бо світ жорстокий бив і б’є,
Вона навчилась не здавати,
Бо віра в себе — то опір її є.
У серці — сталь, у погляді — краса,
Вона — мов квіточка серед руїни.
І, здається, що за неї небеса,
Бо вона — донька України.
Вона — як символ у вуалі,
Як вітер, що несе життя.
Жінка із серцем зі сталі —
Що вірить в силу почуття.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
